Кафедра‎ > ‎

Наукова робота

Наукова робота на кафедрі

КУРС ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ

 

Колективом курсу оториноларингології розробляються актуальні питання оториноларингології: тимпанопластика; хірургічне лікування деформацій перегородки носа і хірургічне лікування пухлин вуха.

На протязі останніх чотирьох десятиліть проф. І.А.Яшаном та проф. О.І. Яшаном ведуться розробки принципово нового напрямку функціональної хірургії вуха у хворих на хронічний гнійний середній отит – тимпанопластики та мастоїдопластики.

Розроблена проф. І.А.Яшаном ощадлива тимпанопластика вирішує дві проблеми – відновлення цілості барабанної перетинки і відновлення пошкодженого ланцюжка слухових кісточок. В залежності від виявленої патології та анатомічних особливостей оперованого вуха для доступу до середнього вуха, використовується різноманітні підходи. Ендомеатальний підхід (через зовнішній слуховий прохід) дає можливість максимально зберегти слизову оболонку барабанної порожнини і використовувати слухові кісточки, а це має велике значення для відновлення слухової функції. В залежності від локалізації перфорації барабанної перетинки і її величини запропоновано три варіанти ощадливої тимпанопластики. Перший варіант показаний при локалізації перфорації дозаду від лінії держальця молоточка, другий – при локалізації перфораційного отвору барабанної перетинки допереду від лінії рукоятки молоточка, третій – при субтотальній перфорації барабанної перетинки. При першому і другому варіантах операції для закриття перфорації барабанної перетинки максимально використовуються м’які тканини зовнішнього слухового проходу – перфорацію закривають зсуванням меатотимпанального клаптя після попереднього освіження країв перфораційного отвору. При третьому типі перфорацію барабанної перетинки закривають фасціальним трансплантатом чи фасцією гомілки.

При ендомеатальному доступі розроблено новий спосіб одержання пластичного матеріалу для відновлення барабанної перетинки – з фасції м’язів гомілки.

Одним з варіантів ендомеатальної тимпанопластики розроблена методика – закривати перфорацію барабанної перетинки консервованою фасцією гомілки. При проведенні хірургічного втручання фасцію беруть з запасом, консервують надлишок, що залишився. Його через деякий час можна використати при тимпанопластиці на другому вусі у хворих з двобічним хронічним отитом або при реоперації на тому ж вусі у випадку неефективності першопочаткової операції. Дослідження, проведені в ЛОР-клініці, показали переваги консервованої автофасції перед свіжими фасціальними трансплантатами, якими являються: 1) відсутність набряку ластичного клаптя; 2/пластичний клапоть має сірий колір, без ознак запалення; 3) приживлення пластичного клапя майже стопроцентне.

Не менш важливою проблемою, яка вирішена проф. І.А.Яшаном в ощадливій тимпанопластиці, є збереження великої тимпанальної системи завдяки відновленню зруйнованого ланцюжка слухових кісточок за допомогою кісткового стовбика з задньої стінки зовнішнього слухового проходу.

Використанням ощадливої тимпанопластики в показаних випадках досягається максимальна ефективність слуховідновної хірургії при хронічному середньому отиті і його наслідках у морфологічному і функціональному відношеннях: закриття перфорації барабанної перетинки в 82-83 % випадків; поліпшення або відновлення слуху в 69-70% випадків. Ці результати значно вищі класичної тимпанопластики за Х.Вульштейном: у морфологічному відношенні на 20-25% і в фукціональному – на 15-20%. Проф. І.А.Яшаном уточнені покази до тимпанопластики: операцяія проводиться не при наявності гноєтечі з вуха,а на “сухому “ вусі. Це є одним з елементів поліпшення результатів тимпанопластики. Крім того, розроблена проф.І.А.Яшаном ощадлива тимпаноластика маючим ураженням звукосприймання.

Різні аспекти розробленої проф. І.А.Яшаном ощадливої тимпанопластики опубліковані в більше ніж 100 наукових статтях. Одержано 5 авторських свідоцтв на винахід та 7 патентів України на винаходи пов’язані з хірургією хронічного гнійного середнього отиту

Розроблена проф. І.А.Яшаном ощадлива тимпанопластика впроваджена в лікувальну роботу ЛОР відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні. За минулі роки виконано до 7000 оперативних втручань на вусі слуховідновного характеру. Застосовуючи цю операцію,вдалось скоротити строки післяопераційного перебування хворого  на ліжку до 2-3 діб. Крім того, дана методика впроваджена в практику в інших областях: Закарпатської, Кіровоградської, Хмельницької, Рівненської. Вчитись методики ощадливої тимпанопластики приїжджали лікарі ЛОР-відділень Волинської, Кіровоградської, Хмельницької обласних лікарень.

На протязі останніх 20 років розробляється проблема деформацій перегородки носа. Проф.. Г.С.Протасевич запропонував ощадливі операції на перегородці носа при різних видах  її деформації (дугоподібне, кутоподібне, сигмоподібне викривлення, гребені, шипи, потовщення перегородки, вивих переднього краю чотирикутного хряща, комбінована деформація), які принципово відрізняються від існуючих. Завдяки мінімальному видаленню деформованих частин перегородки, ці хірургічні втручання легко переносяться хворим, полегшується перебіг післяопераційного періоду, при них потребується менше анестетика для знеболення (новокаїну 2-7 мл., а ультракаїну 1-4 мл., взалежності від виду деформації і її величини.

Важливим є фіксація листків перегородки носа в серединному положенні при її резекції. Запропонований проф. Г.С.Протасевичем спосіб фіксації листків перегородки з використанням пластинок з рентгенівської плівки і марлевих кульок повністю відповідає ощадливим принципам в оториноларингології. Цей спосіб простий і швидко виконуваний, забезпечує в порівнянні з існуючими способами наступні переваги: надійна фіксація перегородки в серединному положенні; зменшення частоти негативних явищ притаманних марлевій тампонаді носа; відсутність кровотечі з носа при видаленні пластинок і марлевих кульок; незначно виражені явища “ післяопераційного” реніту; скорочення часу перебування хворого в стаціонарі після операції. Даний спосіб може бути використаний в любому лікувальному закладі, в якому проводиться резекція перегородки носа.

Не менш цікавим виявилось вирішення проблеми повторних операцій на перегородці носа при неефективності першопочаткової операції. Доц. Г.С.Протасевич установвив  причини недостатньої ефективності першопочаткової операції, показання до повторних операцій, якими являються: досить низька резекція перегородки з залишенням широкої смужки хряща зверху; залишення широкої широкої смужки хряща в передніх відділах; недостатнє видалення викривленої кісткової частини.

Запропоновані методи дозволяють уникати негативних наслідків притаманні відомим що виникають через недостатньої технічної підготовки хірурга; складної анатомічної ситуації, з якою іноді можна зустрітись в ході операції; недостатньо повної анестезії; значної кровотечі, що заважає виконати операцію.

Важливим є поєднання резекції перегородки носа одночасно з іншими ЛОР-операціями при супутній ЛОР патології. Доц. Г.С.Протасевичем розроблені показання до одномоментних операцій, черговість їх виконання (резекція перегородки носа і аденотомія; резекція перегородки носо і тонзилектомія; резекція перегородки носа і конхотомія; резекція перегородки носа і поліпотомія та ін.). Одночасні хірургічні втручання проводяться в наступній черговості. Конхотомія, поліпотомія, поліпоетмоїдотомія (при наявності поліпів в межах середнього носового ходу), втручання на лімфаденоїдному глотковому кільці виконуються після усунення деформації перегородки носа. Розсічення синехій в порожнині носа, поліпотомія, поліпоетмоїдотомія ( при наявності поліпів, що заповнюють повністю носову порожнину) проводяться до усунення деформації перегородки носа.

Важливою розробкою доц. Г.С.Протасевича є післяопераційне лікування хворих при підслизовій резекції перегородки носа. Запропоновані методики лікування на різних етапах “післяопераційного” реніту з використанням судинозвужувальних засобів, олійних розчинів і, за показаннями, проти алергічних середників (оксикорд, синалар, локакортен) підвищують ефективність підслизової резекції перегородки носа.

Не менш важливим є вивчення патологогістологічної картини деформованого хряща перегородки носа. При патологогістологічному дослідженні хряща перегородки носа при її резекції виділено 2 види патологоморфологічних змін гіалінового хряща при деформаціях перегородки носа. При першому виді змін основна речовина гомогенна, напівпрозора. В ній є порожнини, в яких поодиноко чи групами розташовуються хрящові клітини з прозорою цитоплазмою. Однак відмічається наявність клітин з інтенсивно зафарбованою цитоплазмою через відкладання в них солей вапна.

При другому виді змін поряд з завапнуванням клітин виявлялись зміни основноі речовини хрящової пластинки. Міжклітинна речовина при  цьому була набряклою, інтенсивно зафарбовувалась кислими барвниками, спостерігались ділянки некрозу і запустівання клітин. Поряд з цим було розостання сполучної тканини з судинами навколонекрозу, а також окостеніння хряща з появою  зони істковомозкового кровотворення. Все це вказує на наявність дистрофічних і регенеративних процесів, що розвиваються в хрящі при його деформації.

Інтенсивність дистрофічних змін чотирикутного хряща при деформаціях перегородки  носа залежить від віку хворого, тривалості захворювання, характеру деформації перегородки. Більш виражені зміни хряща спостерігаються в старших ікових групах, при збільшенні тривалості захворювання, при кутоподібних викривленнях перегородеи. Все це свідчить про необхідність більш раннього хірургічного деформацій перегородки носа, особливо при їх травматичному походженні, що важливо при практикуючих  оториноларингологів.

Розроблена доц. Г.С.Протасевичем клінічна класифікація деформацій перегородки носа за трьома ознаками (анатомічними змінами, ступенем деформації і функціональними  здібностями носа) має значення для практикуючого оториноларинголога, оскільки дозволє  правильно сформулювати діагноз як в анатомічному, так і в функціональному відношенні.

За останнє десятиліття розробляються методи операцій при доброякісних пухлинах вуха. Проф. П.В.Коваликом розроблені оригінальні методи хірурічного  втручання при доброякісних і злоякісних пухлинах зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. Зокрема, при пухлинах задньої поверхні  вушної раковини розроблено принципово новий метод пластики раневої поверхні, що дозволяє добитись не лише гарного косметичного ефекту, а і значно покращити результати лікування. Особливо велика увага  проф. П.В.Коваликом приділена розробці методів хірургічного видалення доброякісних пухлин барабанної порожнини. Оскільки  новоутвори вуха не обмежуються своїм ростом певнимианатомічними структурами, а можуть поширюватись в різних напрямках, проф. П.В.Коваликом розроблено два варіанти  хірургічних втручань: 1) хірургічне видалення пухлин, що не виходять за межі барабанної порожнини; 2) хірургічне видалення пухлин, які виходять за межі барабанної порожнини.

 Важливе значення мають розроблені проф. П.В.Коваликом хірургічні втручання при лоякісних пухлинах середнього вуха з поширенням процесу на піраміду скроневої кістки. Для анатомічного обгрунтування хірургічних підходів до вказаної анатомічної ділянки  вперше визначені топографо-анатомічні орієнтири скроневої кістки (сім параметрів), в залежності від форми будови черепа. Отримані результати дозволяють більш чітко орїєнтуватись хірургу в операційному полі при видаленні цих пухлин, тим більше, що злоякісний процес значно руйнує анатомічні орієнтири.

Враховуючи те, що  досить часто одним з ускладнень новоутворів вуха є параліч мімічних м”язів внаслідок руйнування лицьового нерва пухлинним процесом в середньому вусі, або ж неможливо зберегти цей нерв під час хірургічного видалення новоутвору. Проф. П.В.Коваликом розроблено метод хірургічної реіннервації мімічних м”язів, де в якості нерва – донора використано язико-глотковий нерв, який анастомозує з периферичним кінцем лицьового нерва. Аналогів подібних розробок немає. Розроблені і впроваджені в практику хірургічні  методи лікування доброякісних і злоякісних пухлин вуха сприяють значному покращенню результатів лікування хворих з цією патологією, що в кінцевому результаті продовжує життя хворих. Розроблені проф. П.В.Коваликом методи хірургічного лікування пухлин вуха впроваджені в лікувальну роботу ЛОР-відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні.

 Різні аспекти розробленої проф. П.В.Коваликом проблеми хірургічного лікування пухлин вуха опубліковані в 59 статтях, захищена докторська дисертація (Ковалик П.В “Діагностика і лікування пухлин вуха: Клініко-морфометричне дослідження “- 1995 р.).

Розроблені доц.. А.П.Ковалик питання деформацій перегородки носа (методика ощадливих операцій на перегородці носа при її деформації; методика фіксації листків перегородки носа при її резекції; методика післяопераційого лікування хворих при резекції перегородки носа; тактика оториноларинголога при поєднанні деформації перегородки носа з іншою ЛОР-патологією; клінічна класифікація деформацій перегородки носа). Впроваджені в лікувальну роботу ЛОР-відділень Волинської, Житомирської, Кіровоградської, Рівненської, Тернопільської обласних лікарень, районних лікарень Тернопільської області.При   застосуванні ощадливих операцій на перегородці носа, ощадливої методики фіксації листків перегородки при її резекції вдалось скоротити термін післяопераційного перебування хворого на ліжку на 2,3 дня.

На курсі оториноларингології також розроблялись інші питання лікування ЛОР-захворювань: консервативне закриття “сухих” перфорацій  барабонної перетинки; звукова анальгезія при аденотомії та при пункції верхньощелепної пазухи; остеопластична операція на верхньощелепній пазусі; застосування інгаляцій настоїв бруньок дельтовидної тополі та інгаляцій прополісу після тонзилектомії і застосування прополісу при верхньощелепному синуситі та при хронічному середньому гнійному отиті; використання кортикостироїдів при кохлеарному невриті; застосування метрогілу при верхньощелепному синоїті; сорбційна терапія гнійних отитів; використання кальцієвої форми фосфату целюлози при гнійних отитах; резекція задніх кінців нижніх носових ракових; “Острівцевий” клапоть при пластиці незаживаючої фарингостоми при ларенгектомії; хірургічні втручання при раку гортані; застосування галаскорбіну при хронічному тонзиліті; киснева терапія хворих на склерому; розроблені нові пристрої і способи лікування синуїтів – „Пристрій для дренування верхньощелепних пазух”, „Спосіб лікування хворих на синуїт і фронти та пристрій для його здійснення”.

 

Перелічені методи лікування ЛОР-захворювань впроваджені в ЛОР – відділенні КЗ ТОР «ТУЛ», а деякі з них – в ЛОР-відділеннях районних лікарень Тернопільської області.